Смотрю в окно: хандрят дома.
Какой-то мрачный день, дождливый.
Всепоглощающая тьма –
Пейзаж до серости унылый.
Скорбит душа, сжимаясь в ком,
Отсутствием твоим объята.
Хоть весточку мне дай – тайком
Прольётся в сердце серенада.
Восторжествует сразу свет,
Задорно радугой играя
Желанною надеждой вслед –
Любви мгновенья предвкушая.
26.03.2016
кн."Стихи...", кн."Авт.пер.6", ус
-----
ХОЧ ВІСТОЧКУ ПРИШЛИ!
Дивлюся в вікна крадькома:
Занадто день сумний, плаксивий.
Всепоглинаюча пітьма –
Пейзаж до сірості журливий.
Душа невтішна стислась в ком.
Ти не прийшов – така досада!
Хоч вісточку пришли тайком –
Заграє в серці серенада.
Проллється світло осяйне,
Веселкою засяє зразу ж!
Кохання віддане, сліпе,
На щось очікує щоразу.
26.02.2026
кн."Авт.пер.6", кн."Затишшя...", ус
729. Хоть весточку мне дай!
© Copyright: Валентина Лысич, 2026
Свидетельство о публикации №126031300729
Свидетельство о публикации №126031300729
Рецензии