А. Павлюк. Небо, как синий цветок

Небо, как синий цветок интерьера.
Лифтом-на гору. Журавлики кружат кольцом.
Месяц-Пьеро из-за тучи-портьеры,
В пудре-барокко появится с грустным лицом.

Письма любовниц-пожухлые листья бульваров,
Ветер разносит осенних парфюмов приливы,
Возле фонтана-последние кроткие пары,
Скрипка в кафе. Одиноко. Тоскливо.

Сяду случайно. В гондолу любого трамвая.
Письма любимой не скину, уйду не замечен.
Что мне сегодня? А что будет завтра,
Не знаю…
Длится хмельная пора-утро-вечер…
***

Небо, як синя квітка з паперу.
Ліфтом – нагору. Журавлі кличуть.
Місяць: П’єро з-поза хмари-портьєри
Рококо-запудрованим гляне обличчям.

Листи коханок – тліє листя бульварами.
А вітер дням: літа згаслі парфуми.
Біля фонтану – останній парі
Скрипка з кафе… так сумно.

Сяду невпопад. Не до свого трамваю.
Листа до коханої в скриньку не вкину.
Щось мені нині… а що? – Не знаю.
Дуже хмільна і терпка година.


Рецензии