593. Прикоснулась...

Мыслей жалкие обрывки –
          порознь да гурьбой...
Слёзы на щеках, дождинки –
          мрачною порой.
Сыро, всё вокруг размыто,
          солнца не сыскать.
Грусть осадками осела
          строчками в тетрадь.

Жаль, бессолнечность рождает
          серые стихи.
Только музыки аккорды,
          нежностью легки,
Пронеслись, тебя напомнив,
          память теребя.
К прошлому я прикоснулась...
          трепетно, любя.

24.12.2017

св,  кн."Стихи...",  кн."Авт.пер.5",  ус

-----


     ДОТОРКНУЛАСЬ...

Жалібних думок уривки –
      вроздріб та юрбою...
Слізок на щоках краплинки
      смутною порою.
Сиро, все навкруг розмито,
      сонечка не видно.
Опадами сум сердито
      в вірш осів настирно.

Жаль, породжують негоди
      не вірші, а прозу.
Тільки музики акорди
      легко, без гіпнозу
Пронеслися, нагадавши
      дні ясні з тобою.   
В ніжних згадках заблукавши,
      вмиюся журбою...
 

05.11.2025

кн."Авт.пер.5",  ус