592. Украду тебя!

Украду тебя смело у старых друзей,
Пусть не ропщут они, в воровстве упрекая.
И у женщин, подруг, незнакомых людей,
Так и знай, украду, за собой увлекая.

– Ох и жадина я! – мысль с упрёком кольнёт. –
Неужели тебе до сих пор его мало?
Оправданием  тихо: – Мне с ним повезёт!
Это просто любовь – новой жизни начало.

Украду твоё время, что отдал не мне,
У проблем нерешённых, забот, серых будней.
Убежим на край света. Вдыхать в тишине
С наслаждением буду родной запах кудрей.

Ты за глупость меня, милый мой, не кори.
Счастья хочется каждому. Что здесь плохого?
Благородное сердце с утра подари.
Обнадёжь! Мне подарка не надо иного.

30.01.2016

кн."Стихи...",  кн."Авт.пер.5",  ус

-----

      УКРАДУ ТЕБЕ!

Я сміливо у друзів тебе украду,
Хай не ремствують і не винять у злодійстві.
І в жінок украду, всіх зусиль докладу,
Хоч би стали винити мене в чародійстві.

– Ох і жадібна я! – докір в думці шкребе. –
Та невже ж так тобі до цих пір його мало?
Оправданням тихенько: – Любов до небес!
З ним мені повезе – почуття заспівало!

Украду я твій час, що віддав не мені,
У проблем невідкладних, турбот, сірих буднів.
Ми втечем на край світу, де ранки ясні –
З насолодою буду вдихать запах кудрів.

Ти за примхи мене, милий мій, не картай.
Щастя хочеться кожній людині, надовго!
В подарунок все серце до грама віддай –
Не потрібно тоді мені більше нічого!

04.11.2025

кн."Авт.пеор.5",  ус