Васыль Стус Четыре на четыре мир измерен

            Василь Стус

              ***

Весь обшир мій — чотири на чотири.
Куди не глянь — то мур, кутор і ріг.
Всю душу з'їв цей шлак лілово-сірий,
це плетиво заламаних доріг.
І дальше смерті — рідна батьківщина.
Колодязь, тин і два вікна сумні,
що тліють у вечірньому вогні.
І в кожній шибі — ніби дві жарини —
журливі очі вставлено. Це ти,
о пресвята моя зигзице-мати!
До тебе вже шляхів не напитати
і в ніч твою безсонну не зайти.
Та жди мене. Чекай мене. Чекай,
нехай і марне, але жди, блаженна.
І Господові помолись за мене.
А вмру — то й з того світу виглядай.

           Васыль Стус

              ***

Четыре на четыре – мир измерен.
Куда ни глянь – заборы и углы,
гнетущий этот шлак лилово-серый,
изрытые дороги в чреве мглы.
И дальше смерти – это Украина:
колодец, тын, два сумрачных окна
в огнях закатных тлеют допоздна
и в каждом – будто светится лучина –
печальные глаза... – Да это ты,
голубка-мама!  Сторожилы даже
теперь к тебе дорогу не покажут,
в твое бессонье мне уж не войти.
Ты жди меня, страдалица, пускай
все ожидания твои напрасны,
ты веруй – и надежда не угаснет.
Умру – с другого света ожидай.