Васыль Стус Приснился мне безмолвный сад

       Василь Стус

           ***

Мені наснився тихий сад,
роса, шпориш по стежці,
юшить вода — три дні підряд
по грядці, мов мережці.
До шиб припала чорна віть —
набрякла, одвологла.
Оце ж бо й є: життя прожить,
пильнуючи порога.
Сховались яблуні в собі,
порічки сиззю криті,
зелені віти — голубі,
дощами щедро вмиті.
Блукає вечір крадькома
надовкруги никає,
ні друга поблизу нема,
ні подруги немає.
Але ворожить тихий сад,
що він тобі за друга,
котрого кілька днів підряд
не попускає туга!
24.IX.72


         Василь Стус

             ***

Приснился мне безмолвный сад:
тропа, в росе осока,
мчат по земле три дня подряд
бурлящие потоки.
Чернеет ветка за стеклом,
набухла вся от влаги,
так, дом храня, и проживем:
я и моя дворняга.
Закрылись яблони в себе,
кустарник – в сини дымной,
и с каждым часом голубей
листва под щедрым ливнем.
Блуждала сонно полумгла,
взирала на округу,
но встретить так и не смогла
ни друга ни подругу.
Всё ворожит безмолвный сад,
и нет его дороже
когда тоска все дни подряд,
 не утихая, гложет.   

24.IX.72