Васыль Стус Вокруг - захороненья душ

     Василь Стус

        ***

Довкола мене — цвинтар душ
на білім цвинтарі народу.
Пливу в сльозах. Шукаю броду.
Над вишнями літає хрущ.
Весна. І сонце. І зело.
Стоять сади, немов кульбаби.
Спізнілі зорі, наче краби,
вп'ялися в небо. Творять тло.
Свіча горить. Горить свіча,
а спробуй — віднайди людину,
обжив, самотній, домовину.
Блукають тіні з-за плеча.
Безмовні тіні. На лиці
лиш очі і уста безгубі
шепочуть: ми підданці згуби
і мерзнуть сльози на щоці.
Ми розминулися з життям.
Не тим, напевно, брались шляхом,
заприязнилися із жахом
під буряних віків виттям.


         Васыль Стус

            ***

Вокруг – захороненья душ
на белом кладбище народа.
Плыву в слезах.  Где место брода?
Над вишнями летает хрущ.
Весна и солнце.  И леса
стоят, как сонные, кульбабы*.
Вот вышли звёзды.  Будто крабы,
они вцепились в небеса.
Свеча горит.  Нет стольких свеч,
чтоб тех найти, кому под силу
уже не обживать могилу.
Глазеют тени из-за плеч,
безмолвные, бредут впотьмах,
потуплен взгляд, безгубы пасти,
всё шепчут: мы – рабы напасти,
и стынут слёзы на щеках.
А с жизнью разминулись мы,
у нас не та стезя сложилась,
со страхом кротко мы сдружились
под вой тысячетелетней тьмы.

*"Кульбаба" – род травянистых растений семейства «Астровые», одуванчик.

Перевод с украинского Ильи Липеса.