Василь Стус
***
На колимськім морозі калина
зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми.
Безгоміння, безлюддя довкола,
тільки сонце і простір, і сніг.
І котилося куль-покотьолом
моє серце в ведмежий барліг.
І зголілі модрини кричали,
тонко олень писався в імлі,
і зійшлися кінці і начала
на оцій чужинецькій землі.
Васыль Стус
***
Слёзы рыжие – цвет калины
на морозном ветру Колымы.
Тут бескрайние дни слишком длинны,
звонким храмом моя Украина
проступила на стенах тюрьмы.
Лишь простора безлюдного – вволю,
тишь, слепящее солнце и снег.
И катилось перекати-полем
мое сердце в медвежий ночлег.
Бесприютные сосны кричали,
Утопали олени во мгле,
и сошлись все концы и начала
в этой мертвенно-чуждой земле.
Васыль Стус Слезы рыжие - цвет калины
© Copyright: Илья Липес, 2025
Свидетельство о публикации №125091205753
Свидетельство о публикации №125091205753
Рецензии