Згадз ся
ЗгадЗіся, гэтак нельга жыць,
А я, ўжо сталая дзяўчына
У хаце тваёй згодна быць.
У сведкі, запрашаю неба,
РакУ, бяРозкі і дубы.
Нічога болей мне ня трэба
Каб толькі ты са мною быў.
Сябры смяЯлися: --паслУхай
Змарнуеш ты жыццё сваё,
Бяры дзяўЧо, да шлюбу рухай,
І стане ўсё вакол тваё!
За трыццаць год, зусім зблудЗіўся,
Абрыдла тое мне жыцЦё
І з цягам часу пагадзіўся
Цяпер вось, гОйдаю дзіцё.
І Дзякуй Богу, што згадЗіўся
Тады, з жанЧынай гэтай жыць.
Яшчэ, сынок вось нарадЗіўся,
Якое Шчасця бацькам быць.
Свидетельство о публикации №125090701178
Доброй осени, Николай Сергеевич!
Ссылка на прошлое стихотворение:
http://stihi.ru/2025/08/24/3359
Владислав Шапошников 08.09.2025 08:54 Заявить о нарушении
Владислав Шапошников 08.09.2025 17:22 Заявить о нарушении