Осінь — руда красуня
До нас завітала знов.
У неї червона сукня,
У неї гаряча кров.
Приваблива і чарівна —
Одягла ошатне вбрання.
Що хоче, творить вона:
Кожен задум її — навмання.
Осінь — це справжня жінка;
Вміє пристрасно цілувати.
Її хустка — серпанок-димка,
Яку вишила рідна мати.
Осінь також бажає кохання:
Хто б самотню її зігрів.
Та, можливо, любов остання;
Так втомилась вона від злив!
Так повільно п'є осінь каву,
І роняє жовтавий лист.
Все фарбує в яскраві барви,
А в очах її жвавий блиск.
Вона лагідна, гарна, млосна;
Носить осінь строкате пальто.
То грайлива, то надто серйозна,
У думках лиш мінорний тон.
Руда красуня
© Copyright: Соня Арутюнова, 2025
Свидетельство о публикации №125090506748
Свидетельство о публикации №125090506748
Рецензии