Солнце на сжатые пожни глядит... Юрий Боровицкий,
Солнце на сжатые пожни глядит
И василька не найдёт.
Так же и жизнь, словно миг пролетит,
Аист по жатве пройдёт.
Что и зачем ты сеял и жал?
Месяц взайдёт над садом,
Над теменем трав он стреглав пробежал
Меж васильков-звездопадов.
Так и душа будет там блуждать,
Когда-нибудь я напророчу.
Аист бдет её искать
Августовскою звёздною ночью.
Оригинал
Сонца на зжатыя пожні глядзіць
І ні валошкі не знойдзе...
Так і жыццё, нібы міг, праляціць,
Буслам па жнівішчы пройдзе.
Што і навошта ты сеяў і жаў?
Месяц узыдзе над садам,
Будзе блукаць ён па цемені траў
Між васількоў-зарападаў...
Так і душа між валошак блукаць
Некалі будзе, прарочу,
Бусла таго будзе недзе шукаць
Зорнаю жнівеньскай ноччу.
Свидетельство о публикации №125081202792