433. тёплое

Я, не зная тебя, грустила,
О любви неземной мечтая.
Это ж надо, какая сила
В твоём взгляде зажглась, лаская!
Встрепенулась, взбодрилась, эхом
Прозвучала в ответ синхронно.
Пересмешницы звонким смехом
В сердце чувство прокралось томно.
Вынимать, отыскав, не стала,
А прикрыла его молчаньем.
Приживётся пускай сначала!
Я согрею его дыханьем.
Солнца брызгами разукрашу,
Убаюкаю песней нежной.

Мы придумаем сказку нашу,
Чтоб была она безмятежной.

07.12.2016

св,  кн."Под музыку...", кн."Авт.пер.3",  ус

----

Авторський переклад:

     ТЕПЛИЙ

Не знаючи тебе, журилась,
Кохання казкове будила.
Це ж треба: поглянув – і сила,
Небачена досі, з’явилась!
Здригнулася різко й луною
У відповідь ледь прозвучала.
Нема в пересмішниці збою –
Сміється над нами зухвало.
Від радості в серці звучання.
Почула – глушити не стала,
Його приховала мовчанням.
Вкоріниться хай ця навала!
Його розфарбую промінням
І диханням теплим зігрію.

Утішимось казки видінням,
Вбаюкаєм піснею мрію!

13.07.2025

кн."Авт.пер.3",  кн."І знову...",  ус