425. Ты пренебрёг...

Ты пылкостью своей меня зажёг,
Сам засмотрелся на другие свечи.
И содрогались в стоне-плаче плечи:
Зажечь – зажёг, а светом пренебрёг.
 
Теплился огонёк, и таял воск,
Стекая плавно по огарку болью.
А ты всецело наслаждался ролью –
Беспечно придавал и блеск, и лоск.

Как глупо ни за что сгорать дотла,
Дарить тепло тому, кому не надо!
Ведь одному всех свеч тех – многовато.
Любовь взаимна верностью светла.

12.11.2016

св,  кн."Под музыку...",  кн."Авт.пер.3",  ус

----

Авторський переклад:

     ТИ ЗНЕХТУВАВ...

Жагучістю мене ти запалив,
Сам задивився на свічки, що поряд.
Посіпувались в плачі плечі з горя:
Бо запалив, а світла не схвалив.

Живий теплився вогник, танув віск,
Стікаючи по недогарку болем.
З жінками флірт тримав ти під контролем,
У звабленні грав роль свою на "біс!".

Безглуздо вщент згорати просто так
Й давати кривднику тепло не варто!
Бо одному свічок отих – багато.
Кохання лиш взаємне й вірне всмак!

05.07.2025

кн."Авт.пер.3",  кн."І знову...",  ус