420. Когда устану...

Когда устану от серых будней,
       забуду нежной весны мотив,
Когда я стану в сто раз занудней
       и не увижу, как мир красив, –
Не окликай меня. Это холод
       прокрался в душу, убив мечту.
И для меня стал весь мир расколот
       на то, что было... и пустоту.
Согрей дыханием лучше плечи,
       а коль родная – звезду достань.

Любовь красивая душу лечит,
       а убивает – обман и брань.


22.11.2016

кн."Под музыку...", "Авт.пер.3",  ус

-----


Авторський переклад:

     КОЛИ ВТОМЛЮСЯ...

Коли втомлюся від сірих буднів,
       й весняний зникне кудись мотив,
Коли охопить глибокий сумнів,
       і не побачу краси світів, –
Не окликай мене – лютий холод
       прокрався в душу і мрію вбив.
І став розколеним світ навколо
       на пустоту і на безліч див...
Зігрій же диханням краще плечі,
       а якщо рідна – зорю дістань.

Любов далека від ворожнечі,
       від зла й обману, і нарікань...

02.07.2025

кн."Авт.пер.3",  кн."І знову...",  ус