О. Телига. Неповторимый праздник

Палящий день- и вот созрело жито.
И гроздья тяжкие склоняются до тына.
Ещё не узнанный, ещё не пережитый,
Единый день-как жизни всей вершина.

И что же будет-встреча, вздох экстаза?
Объятья смерти-мимолётной стынью?
Душа дозреет, наполняясь разом,
Душистой горечью-и мёдом и полынью.

А сердце-наважденье и отрада-
Опять хмельное чувствует волненье,
Мой день единый!  Праздничное свято!
Венец, вершина-и ступень к паденью!
*
Неповторне свято.

Гарячий день – і враз достигне жито.
І допьяніють обважнілі грона.
Він ще не знаний, ще не пережитий,
Єдиний день – мого життя корона.
І що це буде – зустріч, чин, екстаза?
Чи дотик смерті на одну хвилину?
Душа дозріє, сполниться відразу
Подвійним смаком – меду і полину.
                А дивне серце – п'яне і завзяте
Відчує певність, мов нехибну шпаду,
Мій день єдиний! Неповторне свято!
Найвищий шпиль – і початок до спаду!


Рецензии