417. Как жаль...

Для осени нет правил и закона –
Не видит дней своих в календаре!
Топчусь я с радостью по листьям клёна,
Опавшим очень рано, в сентябре.

Прожилки счастья всё ещё теплятся
В букете собранном, не зная бед.
А мне бы – лета бабьего дождаться
И взять с усладой в прошлое билет,

Где ты и я, где солнце дарит радость,
Блаженству нет ни края, ни конца,
Где на губах желанных – только сладость,
И в красках неба нет ещё свинца.

Но ласточка, крылом черкнув, прощаясь,
С собою забрала цветущий рай,
От лета красного не отрекаясь...
И холод обронила невзначай...

07.09.2016

кн."Под музыку...",  кн."Авт.пер.3",  ус

----

Авторський переклад:

          ШКОДА...

Не має осінь правил, хоч і чемна –
В календарі не бачить днів своїх!
Топчуся з радістю по листю клена,
Що в жовтні падає до ніг моїх.

Життя ще у листочків не відняти.
В букеті зібранім вони без бід.
Ох, бабиного літечка б діждатись –
Квиток в минуле взяти мені слід,

Де ти і я, й дарує сонце радість,
Нема блаженству краю і кінця,
Де на вустах застигла тільки сладість,
І небо – чисте-чисте, без свинця.

Та ластівка, прощаючись, у вирій
Забрала з поспіхом квітучий рай –
Не відреклась від літа. Тільки сирість
Із крил своїх впустила невзначай...
 
29.06.2025

кн."Авт.пер.3",  кн."І знову...",  ус