416. Поздняя осень

Уныло осень шлёпает по лужам.
И небо серое. И сырость. И печаль.
Прокралась в сердце потихоньку стужа:
Ноябрь продрогший давит на педаль.

Смотрю в окно. Там злюка-ветер смело
Последнюю листву бросает на асфальт
Без жалости, уверенно, умело.
Ни дать, ни  взять – звучит гнусаво альт.

Недавно осень грезилась загадкой,
Багряной сказкою была, прекрасным сном.
Достану туфли и, вздохнув украдкой,
Отправлюсь на прогулку под зонтом...

16.10.2016

кн."Под музыку...",  кн."Авт.пер.3",  ус

-----

Авторський переклад:

          ПІЗДНЯ ОСІНЬ

Іде похмура осінь по калюжах.
І неба плач. І сірість. І печаль.
Підкралася до серця люта стужа,
Замерзлий листопад жме на педаль.

Дивлюся у вікно. Там вітер сміло
Жбурляє листя жовте на асфальт
Без жалості, упевнено, уміло –
Й здається, що звучить гугняво альт.

А осінь загадкові має звички,
Мов дивна казка із прекрасним сном!
Зітхну тихцем, дістану черевички
Й гулять відправлюсь під дощем смерком...

28.06.2025

кн."Авт.пер.3",  кн."І знову...",  ус