412. Разлука

Печалью выжжены слова
                вдали затихли. Песня спета.
Но память всё ещё жива,
                в которой фейерверком – лето.

Там нежность в каждом "я люблю!",
                там чистота в раскрытых чувствах.
Ещё себя я не корю
                за то, что боль застряла в буквах
Моих стихов, что по ночам
                сплетались в чудные букеты.
Ты различал их по речам...
                Искал средь строк свои сюжеты...

И счастлив был. И я цвела.
                И солнце улыбалось с неба.
Над нами церкви купола
                величием – в сияньи света.

Ещё полынь – не на губах,
                и слёзы-росы лишь на травах,
Одна восторженность в стихах
                и размышлений нет о нравах.

Но это – "там". А "тут" – зима.
                тут холод и промозглость ветра,
Воспоминаний – кутерьма,
                и до "прощай, мой друг!" – полметра.


26.12.2015

св,  кн."Под музыку...",  кн."Авт.пер.3",  ус

----

Авторський переклад:

           РОЗЛУКА

Журбою спалені слова
                тихенько стихли за зенітом,
Та пам’ять до цих пір жива,
                в ній фейерверком сяє літо.

Там ніжність в кожнім "я люблю!",
                там чистота в розкритих душах.
Там ще себе я не виню
                за те, что біль застряг у буквах
Моїх віршів, що по ночах
                сплітались в зоряні букети.
Ти розрізняв їх по рядках,
                в яких шукав свої сюжети...

Щасливим був. Я теж цвіла.
                І сонце посміхалось з неба.
Там церква щедро розлила
                святковий дзвін – то що ще треба?

Іще полин – не на вустах,
                і сльози-роси лишь на травах,
Одне захоплення в віршах,
                немає острахів в забавах.

Але це – "там". А "тут" – зима,
                морозить стужа білопера,
Щасливих спогадів – нема,
                і до "Прощай, мій друг!" – півметра.


24.06.2025

кн."Авт.пер.3",  кн."І знову...",  ус