405. Это осень любви

Серых дней листопад,
            непомерно продрогшие плечи...
Потихоньку прокравшийся в душу
            холодный туман...
Это осень любви.
            Чутким сердцем зажжённые свечи,
Лета знойного память,
            горчинкой приправлены встречи,
Нежеланный, но всё же присущий обман,
Жгучих слёз и обид океан.

Отыскать бы себя
            среди света и тьмы в перекрёстках,
Где в тоске о былом затерялась.
            А выйти – никак.
Это осень любви
            в разноцветных листочках-обёртках,
В серебристом дожде
            и в играющих солнечных блёстках
Удержать меня хочет, надев новый фрак.
...Но милее мне лета пиджак.

28.10.2016

св,  кн."Під музику...",  кн."Авт.пер.3",  ус

----

Авторський переклад:

    ЦЕ ОСІНЬ КОХАННЯ...

Сірих днів падолист,
            непомірно опущені плечі...
Надто тихо прокрався у душу
            холодний туман...
Це кохання зника...
            В серці – спомин свічок понад вечір,
Літа теплого пам’ять,
            З гірчинкою зустрічі-втечі,
Хоч не бажаний, але ж обман,
Сліз пекучих, образ – океан.

Віднайтися б собі
            серед світла на рівних стежинках,
Де у смутку-журбі заблукала,
            а вийти – ніяк.
Це кохання зника
            в кольорових листочках, у жилках,
У сріблястім дощі,
            та у радісних сонячних зблисках...
Осінь втримати хоче, вдіваючи фрак.
...Але ж літа миліший піджак.

18.06.2025

кн."Авт.пер.3",  кн."І знову...",  ус