403. Как таинственно небо поэта!

Как таинственно Небо поэта!
Окунуться в него нам бы всем!
Автор ради рожденья сонета
Ему душу вручил насовсем.
В муках творчества всё пребывая,
Жизней сто прожил в разных стихах.
Уголки видел светлого рая,
Ощутил ада гнусного страх.
Он влюблялся не раз и не дважды,
Ненавидел, роптал, брал бокал...
Испытал много раз чувство жажды,
И от ран на душе умирал...

Но писал – возрождался всецело.
Счастье, радость от каждой строки.
Раскрывал темы смело, умело,
От волнения сжав кулаки.
Рисовал свое Небо, как видел.
Сердцем как ощущал, как познал.
Как когда-то во сне он предвидел –
В отражении чистых зеркал.
Время – вихрем. И ситом просеет
Вечность каждое слово в тиши.
Отобрать перлы с плевел сумеет,
Сохранив в закромах для души.
 
16.09.2016

св,  кн."Под музыку...",  кн."Авт.пер.3",  ус

----

Авторський переклад:

ВТАЄМНИЧЕНЕ НЕБО ПОЕТА

Втаємничене Небо поета!
Нам пірнути б у нього усім!
Автор ради звучання сонета
Йому душу вручав разів сім.
В муках творчості дні пролітали –
Сто життів проживав у віршах.
Бачив світлого Раю причали,
Відчував ада смертного страх.
До кохання не раз мав він тягу,
Ненавидів, терпів, нарікав...
Пережив неабияку спрагу
І від ран на душі помирав...

Та відроджувався віршуванням –
Щастя, радість являли рядки.
Розкривав тему він рифмуванням,
Хвилювався, стискав кулаки.
Малював своє Небо, як бачив,
Серцем як відчував, як пізнав.
Як колись уві сні передбачив –
Відображення в дзеркалі мав.
Вдалечінь час летить. І просіє
Вічність рідні слова і чужі,
Відібрати перлини зуміє,
Збереже всі скарби для душі.

17.06.2025

кн."Авт.пер.3",  кн."І знову...",  ус