Паны воюют, люди не воюют... Юрий Боровицкий, с бе

***
Паны воюют, люди не воюют.
Дурные люди слушают панов,
Затем они бездомными кочуют,
Покуда не построят хату вновь.

Цени свой дом, а не царя и пана,
И не завидуй пану и царю,
Уйдёт то царство -  поздно или рано.
Цени рассвета каждую зарю!

Цари в своём саду и огороде,
К соседу понапрасно не ходи.
Живи в свей стране, своём народе,
Люби свои - и солнце и дожди.

Живи, работай, будь малоизвестным
И не кричи о том, что ты поэт.
Гордись своей душой, трудом и песней,
И той тропой, где ты оставил след.


Оригингал:


***
Паны ваююць, людзі не ваююць.
Дурныя людзі слухаюць паноў,
А потым зноў бяздомныя вандруюць,
Пакуль не пабудуюць хату зноў.

Цані свой дом, а не цара і пана,
І не зайздросці пану ці цару,
Бо пройдзе царства – позна то, ці рана.
Цані світання кожную зару!

Царуй у сваім садзе, агародзе,
Не лезь ні з чым к суседу за мяжу.
Жыві ў сваіх – краіне і народзе,
Любі свае – і сонца, і імжу.

Працуй, жыві, застанься невядомым
І не крычы, што здольны ты паэт,
А ганарыся лепш душой, і домам,
І тою сцежкай, дзе пакінеш след.


Рецензии