392. Я, солнышко и майский жук

                (для детей)

Бегу навстречу солнышку по грунтовой дорожке.
С собою ноша: майский жук зажат в моей ладошке.
Хочу находку показать – таинственное чудо,
Но солнце пятится назад так шустро почему-то.

Кричу сердито: – Погоди! Я не играю в прятки! –
Светило удирает прочь! И мчится без оглядки.
Гоняться надоело мне: пусть драпает, раз хочет,
И если надо так ему... Обида грудь щекочет.

Кулак тихонько разжала: – Ну, как ты тут, дружище?
Тепло? Но это лишь рука, а вовсе не жилище.
Смотрю, а солнышко, как вор,  из-за плеча тихонько
Подкрадывается, глядит, лучом скользит легонько.

И гладит крылья, лапки, лоб, и усики-антенны,
И раздаёт улыбки всем, приветливы, бесценны.
Мне стало весело – смеюсь: и счастлива, и рада!
Ладошку к небу подняла: – Лети, брат, куда надо!

19.09.2016

св,  кн."Під музику...",  кн."Авт.пер.3",  ус

----

Авторський переклад:

         Я, СОНЕЧКО ТА ХРУЩ

            (для дітей)

Біжу назустріч сонечку по грунтовій доріжці.
Затиснутий в долоні хрущ – знайшла його на гілці.
Його всім хочу показать – це диво таємниче,
Задкує сонце – не догнать, на небо пнеться вище.

– Зажди! – сердито я кричу. – Не граю я в "конячки"! –
Та сонечко біжить кудись! Несеться без оглядки.
Гасать за ним не стану я: нехай тіка, раз хоче,
Й якщо йому потрібно так... Образа ніс лоскоче.

Розтиснула я свій кулак: – Ну, як ти тут, мій друже?
Чи затишно в моїй руці?..  але йому байдуже.
Дивлюсь, а сонце, як крадій, із-за плеча тихенько
Підкралося й торкає все промінчиком легенько:

Крутого лоба, лапки, бік і вусики-антени,
І усмішки дарує всім, й не видає секрети.
Враз стало весело – сміюсь: щаслива – всім це видно!
З хрущем я руку підняла: – Лети, куди потрібно!

08.06.2025

кн."Авт.пер.3",  кн."І знову...",  ус