387. Люблю летний дождь!

Люблю летний дождь –
          в нём припрятана музыка грусти,
Немного печальных аккордов,
          затерянных в прошлом,
И нежность, пленённая,
         (нет, мы её не отпустим!),
И нити надежды,
         и слёзы в сплетении сложном.

Люблю летний дождь, тот, что тёплый,
         в котором есть тайна,
Привычки ненужные все
         позабыть обещавший,
Целующий тело продрогшее...
         Не для дизайна
Всего себя выливший щедро...
         босой, обнищавший...

Но ласковый, нежный,
         немножечко пахнущий мятой,
Цветы напитавший целебной водой,
         счастьем, силой.
Ищу вдохновение в нём.
         Он такой непредвзятый!
... Лебёдушкой нежной навстречу ему,
         белокрылой.

 06.09.2016

св, альм.15,  кн."Під музику...",  кн."Авт.пер.3",  ус

----

Авторський переклад:

       ЛЮБЛЮ ЛІТНІЙ ДОШ!

Люблю літній дощ –
          в ньому схована музика суму
І трішки журливих акордів,
          в минуле летівших,
І ніжність стриножена,
         й тиха мелодія шуму,
Є нитка надії
         і сльози краплинок оживших.

Люблю літній дощ, жданий, теплий –
         є в нім таємниця...
Всі звички свої забуває,
         бо різноголосий,
Обмити людей, ледь промоклих,
         йому не терпиться.
Усього себе вилив щедро –
         і знітився, босий...

Він лагідний, ніжний,
         і трішки із запахом м'яти,
Насичує квіти цілющою
         міццю та щастям.
Натхнення шукаю у ньому,
         бо він того вартий!
... Назустріч йому я лебідкою,
         мовчки, з завзяттям.

04.06.2025

кн."Авт.пер.3",  кн."І знову...",  ус