Булат Окуджава. Эта женщина в окне. Рус. Бел

Не сольются никогда зимы долгие и лета:
У них разные привычки и совсем несхожий вид.
Не случайны на земле две дороги — та и эта.
Та — натруживает ноги, эта — душу бередит.

Припев:

Эта женщина в окне, в платье розового цвета,
Утверждает, что в разлуке невозможно жить без слез,
Потому что перед ней две дороги — та и эта.
Та прекрасна, но напрасна, эта, видимо, всерьез.

Хоть разбейся, хоть умри, не найти верней ответа.
И куда бы наши страсти нас с тобой ни завели,
Неизменно впереди две дороги — та и эта,
Без которых невозможно, как без неба и земли.


***
 

ГЭТА ЖАНЧЫНА Ў АКНЕ
 
Не зліюцца аніколі зімы доўгія і лета:
У іх розныя звычкі і зусім непадобны выгляд.
Не выпадковыя на зямлі дзве дарогі — тая і гэта.
Тая — натружвае ногі, гэта — душу вярэдзіць.

Прыпеў:

Гэта жанчына ў акне, у сукенцы ружовага цвета,
Сцвярджае, што ў расстанні немагчыма жыць без слёз,
Таму што перад ёй дзве дарогі — тая і гэта.
Тая выдатная, але марная, гэта, мабыць, ўсур'ез.

Хоць разбіся, хоць сканай, не знайсці дакладней мэты.
І куды б наш запал нас з табой ні завялі,
Нязменна наперадзе дзве дарогі — тая і гэта,
Без якіх немагчыма, як без неба і землі.

   Перевёл Максим Троянович


Рецензии