Хронiки вiйни i людських доль... Газета Гомiн 2025

Хроніки війни і людських доль

Цикл «Кіно Перемоги», ініційований творчим колективом республіканської газети «Гомін» і присвячений ювілейній даті, завершив радянський фільм «Йшов четвертий рік війни…» за повістю Олександра Бєляєва «Таємниця глухого лісу».

Стрічка розповідає про розвідників, які мали завдання виявити та дослідити захований фашистами в лісі об’єкт особливого призначення.

Кіносеанс про війну відвідали курсанти Військового інституту, старшокласники, представники ЗМІ, почесні гості – члени Спілки журналістів.

Перегляду воєнної драми передувало звернення до аудиторії кінознавця, заслуженого діяча мистецтв ПМР, актриси та ведучої ТСВ Світлани Солянкіної. Розповідаючи про кінокартину, вона зазначила, що видатні актори Радянського Союзу Людмила Савельєва, Микола Олялін, Олександр Збруєв, Лев Дуров – не просто грали, а жили в кадрі, вони не просто герої екрану, а правдиве відображення реальних героїв, тих, хто йшов у розвідку, хто чекав під деревом, хто мовчав під тортурами. Режисер Георгій Ніколаєнко зумів передати атмосферу тієї епохи: напругу, тривогу і в той же час – неймовірну силу духу людей у ситуації, де кожен крок може бути останнім.

Фільм «Йшов четвертий рік війни…» відображає реалії 1944 року, одного з ключових етапів Великої Вітчизняної війни, коли СРСР уже перейшов від оборони до активного наступу. Червона Армія почала виштовхувати, гнати вермахт з радянської території. У цей період активно діяли розвідгрупи та партизани, які вели приховану боротьбу в тилу ворога. У кінокартині відсутні батальні битви, немає дивізійних пересувань, а є люди відчайдушного ризику, непередбачувані повороти сюжету та справжні подвиги. Перш за все, це кіно про справжній героїзм, не напоказ, а з глибини людської совісті.

Музичний супровід, що звучить до останньої секунди, підсилює драматизм того, що відбувається на екрані, змушує з благоговінням схилитися перед величчю подвигу радянських воїнів, які віддали своє життя в ім’я обов’язку, честі та свободи Батьківщини. Особливої емоційності епілогу надає пронизлива пісня, яка вперше лунає в середині картини й набуває зовсім іншого звучання наприкінці стрічки.

За традицією після перегляду фільму в залі відбувся обмін думками та емоціями. Своїми враженнями від побаченого на екрані поділився курсант Військового інституту Єгор:

«Фільм змушує задуматися про те, наскільки важкою і виснажливою була Велика Вітчизняна війна. В ньому порушуються важливі теми – дружби та відповідальності за Вітчизну. Цей фільм став для мене не просто екранізацією подій – він нагадав, заради чого ми вчимося, тренуємося і готуємося служити Батьківщині».

Щоб ознайомити присутніх зі своєю творчістю, з різних куточків Придністров’я приїхали письменниці – жінки, чиї імена давно стали невіддільною частиною літературної палітри краю. Їхня творчість, пронизана щирістю, глибиною почуттів і любов’ю до рідної землі, знайшла живий відгук у серцях слухачів. Пролунали рядки, сповнені болем утрат і гордістю за подвиг народу, рядки, в яких історія оживає не в датах, а в долях, у переживаннях, в образах.

Відома поетеса, співачка і вчителька української мови та літератури з с. Маяк Григоріопольського району Анастасія Спориш розповіла нашому кореспонденту, що про війну пише зі щирістю та болем у серці, адже її дідусь Юрій Велиган героїчно пройшов три війни: фінську, японську та Велику Вітчизняну. Його подвиг і розповіді залишили незабутнє враження в її душі. Анастасія Василівна через літературу прагне передати майбутнім поколінням не тільки трагізм, а й велич духу тих, хто, всупереч усім випробуванням, залишився вірний своєму народу і своїй Батьківщині.

Заключна трансляція фільму про війну відбулася в теплому й водночас емоційному колі. Подібні заходи сприяють формуванню патріотизму в серцях юнаків і дівчат, нашої доброї молоді, поглиблюють розуміння історичних подій та зміцнюють єдність суспільства.

Ольга КВІТКА,


Фото автора.