Д Актиль Две Розы Билингва

Краплі випаровувань ненемаче , як сльози,
І туманять синій, химерний кришталь.
Тіні двох миттєвостей - дві зів'ялих рози,."
А на них німа, сіра суцільна вуаль.

Одна ніжно біла-біла
Як би посмішка несмілива,
Інша ж червона-червона
Була як мрія коштовна
щобидві манили і звали, і обидві зів'яли.

Одна з них сумна вродлива
Була як сопілка невигадлива,
Інша ж була пряна-прянаце
Безсоромна, нахабна, ще й п'яна.
Хвилини їм смерть рахували, і геть обидві зів'яли.

Зів'яли вони, не цвісти вже їм знову,
А з ними зів'яла і чиєсь кохання любові

Щастя було стільки, скільки крапель у морі,
Скільки листя жовтого на сивій землі,
І залишилися тільки, як «memеntо моri»
Дві зів'ялі троянди в синьому кришталі.

Одна з них,'сумна вродлива
Була як сопілка невигадлива,
Інша ж пряна-пряна
Безсоромна, нахабна, п'яна.;
Хвилини їм смерть рахували, і геть обидві зів'яли.

Зів'яли вони, не цвісти вже їм знову,
А з ними зів'яла і чиєсь кохання любові

Щастя було стільки, скільки крапель у морі,
Скільки листя жовтого на сивій землі,
І залишилися тільки, як «memеntо моri»
Дві зів'ялі троянди в синьому кришталі.

Одна з них сумна вродлива
Була як сопілка невигадлива,
Інша ж була пряна-пряна
Безсоромна, нахабна, ще й п'яна.


****

Drops of heady vapor fall like tears, all poses
And fog up the light blue, ornate crystal.
A shadow of  two moments - two withered roses,
And on them a silent, gray sorrowful veil.


One of that roses was whitish white,
Was like a timid unbrave smile,
The other, which scarlet-scarlet
Was like an unheard-of dream unsaid.
And both beckoned and called, and both withered at all

One of them, sad sadly mute,
Was like an artless despondent flute,
The other, spicy-spicy tart,
Shameless, impudent, and drunk.
The minutes beat off them death, and both withered short.

They withered, they will not bloom now again,
And with them, someone's love withered in vain…

There was as much rejois as drops in the deep sea,
As many yellow leaves on the gray sad earth,
And only withered roses in blue crystal seen
On like a “memento mori” remembrancer.

One of them, sad sadly mute,
Was like an artless despondent flute,
The other, spicy-spicy tart,
Shameless, impudent, and drunk.