298. Ты любил...

Ты любил говорить мне, что волосы пахнут водой
Тех озёр, где купались с усладой мы солнечным летом,
Раскалённым прибрежным песком и зелёной травой,
Зацелованной допьяна вольным и ласковым ветром.

Ты любил целовать их и бережно гладить рукой,
Не смущаясь ни взглядов летающих птиц, ни их криков.
Беззащитной невинностью сразу был отнят покой,
Только эхом разнёсся тихонько волны отзвук всхлипов.

Ты любил вспоминать сладкий в неге пьянящий дурман,
Солнца блик на воде, губ солёных до боли желанье.
Не забыт до сих пор нежных любящих чувств океан,
Привкус счастья хмельной, где всё слышится лета дыханье...

29.07.2015

кн."Вдыхая...",  ус,  кн."Авт.пер.3"

-----

Авторський переклад:

          ТИ ЛЮБИВ...

Ти любив говорить: – Мають кучері запах води
Тих ставків, де купалися, втішені, сонячним літом,
Та піска і землі, де трава залишила сліди,
Зацілована доп'яна вільним і лагідним вітром.

Ти любив цілувати волосся моє досхочу,
Не бентежачись а ні птахів, ні їх зболених криків.
І відразу невинністю спокій затьмарив свічу,
Тільки чулося хвилі відлуння тихесеньких схлипів.

Ти з любов'ю пригадував втішний кохання дурман,
Сонця відблиск сліпучий й цілунків нестримне бажання.
Не забутий ще й досі отих почуттів океан,
Присмак щастя хмільного і літа натхненне звучання...

31.03.2025

кн."Авт. пер.3",  кн."І знову...",  ус