296. умиротворённое

В моей палитре чувств тепло, уютно.
Все краски тёмные – в глуши далёкой.
Расписываю день свой поминутно,
чтоб без тебя не быть мне одинокой.

Не достучится грусть ко мне, как прежде,
ведь ты же рядом – дружба между нами.
С улыбкою блаженствую в надежде,
что счастье вечно бродит небесами.

И пью нектар любви хмельной глотками,
лицо подставлю к солнцу – и светлее.
А чудных серафимов сонм над нами
своим присутствием взаимность греет.

25.07.2015

кн."Вдыхая...",  кн."Авт.пер.3",  ус

---

Авторський переклад:

        УМИРОТВОРЕНЕ

В моїй палітрі почуттів так тепло!
Всі темні фарби десь тепер далеко.
Планую день, щоб безневір’я щезло,
без тебе щоб не бути, бо це ж пекло!

Не матиму вже смутку, як раніше,
ти ж поряд – ось, торкаюся вустами.
З надією всміхаюся частіше,
бо знаю: щастя ходить небесами.

Нектар твого кохання п'ю ковтками,
лице до сонця – й на душі світліє.
Преславних серафимів сонм над нами
присутністю взаємність щедро гріє.

25.03.2025

кн."Авт.пер.3",  кн."І знову...",  ус