362. резонансное

Ожиданием чуда, как в детстве,
             наполнялась душа без слов.
Словно в сказочном королевстве –
             много счастья, солнца, цветов.
Раскрывались бутоны надежды,
             в свежем воздухе – запах роз.
Наши чувства ещё без одежды,
             без циничной лжи, без заноз.

Нет страданий, обид в помине,
             небо ясное, ветер слаб.
Радость в жилах ещё не стынет,
             изменяя любви масштаб.
И серебряный колокольчик
             льёт малиновый тихий звон.
На "табу" не поставлен счётчик,               
             воронья нет со всех сторон.

Собираю в охапку память –
             продержаться бы на ветру.
Мне в объятьях твоих растаять
             так хотелось в мороз, в жару.
Время в Лету мчит безвозвратно.
             Примирений строю мосты.
Только холод пронзил внезапно
             на вершине моей мечты...

10.03.2016

кн."Под музыку...",  кн."Авт.пер.3",  ус

-------------


Авторський переклад:

         РЕЗОНАНСНЕ

Дива ждала, немов в дитинстві,
             розквітала душа без слів.
Мов в казковому королівстві –
             безліч квітів, сонячних днів.
Налились бутони надії,
             у повітрі – запах троянд.
Почуття щадять буревії –
             ще немає брехні й оман.


І немає образ, страждання –
             небо ясне, вітер слабкий.
Радість в жилах несе кохання,
             і масштаб його – немалий.
Лісовий тендітний дзвіночок
             ллє малиновий тихий дзвін.
Ще немає страждальних зморщок,               
             й вороння не летить вдогін.


В оберемок збираю пам'ять –
             залишитися б на плаву.
У обіймах твоїх розтануть
             так хотілося б наяву.
Час у Лету мчить гарячково.
             Перемир'я зводжу мости.
Тільки холод пройняв раптово –
             загубились твої сліди...



12.03.2025

кн."Авт.пер.3",  кн."І знову...",  ус