Пантелеев Борис. Будни. Рус. Бел

Сентябрь стоял бесстрастнее, чем Будда,
И тишине внимал сосновый бор.
Мне было жаль очередного будня.
Я не привык, наверно, до сих пор,

Что дни уходят друг за другом следом
Сквозь бабье лето и в туманов стынь.
Кто их зовёт? Мне голос тот неведом.
И я не знаю, кто их отпустил.

Мне просто жаль, когда уходят будни
Неотвратимо, вскользь и навсегда.
Сосновый бор бесстрастнее, чем Будда,
Глядит на остывающую даль.


***

Будні

Верасень стаяў абыякавей, чым Буда,
І слухаў цішыню хваёвы бор.
А мне шкада чарговых будняў цуда,
Я не абвык, пэўна, дагэтуль,

Што дні сыходзяць адзін за другім следам
Скрозь лета бабіна лета і восень туманоў.
Хто кліча іх? Той голас невядомы летам.
І я не ведаю, хто іх адпусціць зноў.

А мне шкада, калі сыходзяць будні
Няўхільна, мімаходзь і назаўжды.
Хваёвы бор абыякавей, чым Буда,
Глядзіць на далеч, быццам на гады.

   Перевёл Максим Троянович


Рецензии