Mary Sidney. a Dialogue Between Two Shepherds укр

Mary Sidney. A DIALOGUE BETWEEN TWO SHEPHERDS український переклад.

Тепер переклала українською сценку Мері Сідні, в якій два пастухи вихваляють під видом Астреї, богині справедилості, Єлизавету I.


Оригінал:

Mary (Sidney) Herbert, Countess of Pembroke

A DIALOGUE BETWEEN TWO SHEPHERDS,
THENOT AND PIERS, IN PRAISE OF ASTRAEA

Thenot: I sing divine Astraea’s praise,
O Muses! Help my wits to raise
And heave my verses higher.

Piers: Thou needst the truth but plainly tell,
Which much I doubt thou canst not well,
Thou art so oft a liar.

Thenot: If in my song no more I show
Than heav’n, and earth, and sea do know,
Then truly I have spoken.

Piers: Sufficeth not no more to name,
But being no less, the like, the same,
Else laws of truth be broken.

Thenot: Then say, she is so good, so fair,
With all the earth she may compare,
Not Momus’ self denying.

Piers: Compare may think where likeness holds,
Nought like to her the earth enfolds –
I looked to find you lying.

Thenot: Astraea sees with wisdom’s sight,
Astraea works by virtue’s might,
And jointly both do stay in her.

Реклама

Piers: Nay, take from them her hand, her mind;
The one is lame, the other blind.
Shall still your lying stain her?

Thenot: Soon as Astraea shows her face,
Straight every ill avoids the place,
And every good aboundeth.

Piers: Nay, long before her face doth show,
The last doth come, the first doth go.
How loud this lie resoundeth!

Thenot: Astraea is our chiefest joy,
Our chiefest guard against annoy,
Our chiefest wealth, our treasure.

Piers: Where chiefest are, three others be,
To us none else but only she.
When wilt thou speak in measure?

Thenot: Astraea may be justly said
A field in flow’ry robe arrayed,
In season freshly springing.

Piers: That spring endures but shortest time,
This never leaves Astraea’s clime.
Thou liest, instead of singing

Thenot: As heavenly light that guides the day,
Right so doth thine each lovely ray
That from Astraea flyeth.

Piers: Nay, darkness oft that light enclouds,
Astraea’s beams no darkness shrouds.
How loudly Thenot lieth!

Thenot: Astraea rightly term I may
A manly palm, a maiden bay,
Her verdure never dying.

Piers: Palm oft is crooked, bay is low,
She still upright, still high doth grow.
Good Thenot leave thy lying.

Thenot: Then Piers, of friendship, tell me why
My meaning true, my words should lie,
And strive in vain to raise her?

Piers: Words from conceit do only rise,
Above conceit her honour flies;
But silence, nought can praise her.

Мій український переклад.

Мері Сідні Герберт, графиня Пембрук

Діалог пастухів Тено й Пірса в похвалу Астреї

Тено:

Астрею хочу я хвалить
І муз прошу: допоможіть!
Хай буде стиль прекрасним.

Пірс:

Ти правдоньку лише скажи
Й говорячи, не нагріши,
Бо брешеш дуже часто.

Тено:

Коли скажу не більше я,
Ніж небеса, земля, моря
Вже знають – щирість каже.

Пірс:

А зайвого не говори,
Лише що є, те і назви,
Бо збрешеш ти інакше.

Тено:

Вона – і добра, і ясна,
Їй пара – лиш земля сама.
І Момові – мовчати.

Пірс:

Шукать їй пари кличеш ти,
Та на землі нам не знайти.
Не можеш не брехати.

Тено:

Зір мудрості – в її очах,
Чесноти міць – в її ділах,
Вона обох єднає.

Пірс:

Без неї мудрість втратить зір,
Чеснота ж – міць свою, повір.
Брехня все не змовкає?

Тено:

Астреї досить глянуть раз,
Як зло втікатиме від нас,
Добра же більше стане.

Пірс:

Іще й не глянула вона,
Як при добрі ми і без зла.
Брехун не перестане!

Тено:

Найбільша радість в ній для нас,
Вона – найбільше із багатств,
Від лих нам охорона.

Пірс:

Де троє ці, є благо там,
Проте одна – все благо нам.
Стать чесним не завгодно?

Тено:

Астрея – це весна сама,
Мов квіти лугові – вона,
Весни оздоба перша.

Пірс:

Весна всміхнеться та мине,
Астрея серед нас живе.
Все не співаєш – брешеш.

Тено:

Як промінь сонця шле нам вись,
Так від Астреї світло скрізь,
Його прославмо влучно.

Пірс:

Та після сонця – темний час,
Астрея ж тьму жене від нас.
Як Тено бреше гучно!

Тено:

Астреї зовсім не старіть.
Так пальмам, лаврам зеленіть
Без віку, достеменно.

Пірс:

Дерева можуть не зрости,
Астрея ж прагне висоти.
Будь чесний, друже Тено!

Тено:

Мій друже Пірсе, та чому,
Слова – не ті, як не почну,
Всі марні намагання?

Пірс:

Від марнославства – слів потік,
Та вища честь її від них.
Їй похвала – мовчанням.

Переклад 02.04. 2024