Стихи императрицы Елизаветы Петровны. укр

Стихи императрицы Елизаветы Петровны. укр. переклад

Стихи императрицы Елизаветы Петровны. український переклад

Вірші імператриці Єлизавети Петрівни. український переклад

Стихи императрицы Елизаветы Петровны. Украинский перевод

Стихи императрицы Елизаветы Петровны.
В моем украинском переводе

Як відомо, існують чотири вірші, автором яких визнається імператриця Єлизавета Петрівна. Я намагалася перекласти українською три з них. Четверте - акровірш. Один існує у двох варіантах, я переклала один.
Олексій Розумовський, ймовірно, теж міг це зробити, але його переклади не збереглись.

Как известно, существует четыре стихотворения, автором которых признается императрица Елизавета Петровна. Я постаралась перевести на украинский язык три из них. Четвертое – акростих. Одно существует в двух вариантах, я перевела один.
Алексей Разумовский, вероятно, тоже мог это сделать, но его переводы не сохранились.

Источник оригиналов: http://www.poesis.ru/poeti-poezia/elizaveta/verses.htm

1) Оригинал:

Во селе, селе Покровском
Среди улицы большой,
Разыгралась-расплясалась
Красна девица-душа,
Красна девица-душа,
Авдотьюшка хороша.
Разыгравшись, взговорила:
"Вы подруженьки мои,
Поиграемте со мною,
Поиграемте теперь;
Я со радости, с веселья
Поиграть с вами хочу:
Приезжал ко мне детинка
Из Санктпитера сюда;
Он меня, красну девицу,
Подговаривал с собой,
Серебром меня дарил,
Он и золото сулил".
"Поезжай со мной, Дуняша,
Поезжай, - он говорил, -
Подарю тебя парчою
И на шею жемчугом;
Ты в деревне здесь крестьянка,
А там будешь госпожа;
И во всем этом уборе
Будешь вдвое пригожа!"
Я сказала, что поеду,
Да опомнилась опять.
"Нет, сударик, не поеду, -
Говорила я ему,-
Я крестьянкою родилась,
Так нельзя быть госпожой;
Я в деревне жить привыкла,
А там надо привыкать.
Я советую тебе
Иметь равную себе.
В вашем городе обычай -
Я слыхала ото всех:
Вы всех любите словами,
А на сердце никого.
А у нас-то ведь в деревне
Здесь прямая простота:
Словом мы кого полюбим,
То и в сердце век у нас!"
Вот чему я веселюся,
Чему радуюсь теперь:
Что осталась жить в деревне,
А в обман не отдалась!

Мій український переклад:

У селі, селі Покровськім
На широкій вулиці,
Веселилась, танцювала
Дівчина гарненькая,
Дівчина гарненькая,
Авдотья миленькая.
Веселилась та казала:
“Любі подружки мої,
Веселіться ви зі мною,
Веселіться ви тепер;
Дуже радісна я нині,
З вами грати хочу я:
Бо приїхав чолов’яга
Із Санктпітера сюди;
Він мене, ясну, гарненьку,
Із собою підмовляв.
Мені срібло дарував,
Ще й золото обіцяв.
«Їдьмо, Дунечко, зі мною,
Їдьмо – так казав мені, -
Парчу тобі подарую,
А на шию перлів дам;
Тут село, і ти – селянка,
Там же панею зроблю;
Як ти гарно там вберешся,
Збільшиш так красу свою!»
Я сказала, що поїду,
Та до тями я прийшла.
«Ні, паночку, не поїду, -
Так відповіла йому, -
Селянкою народилась,
Панею не стать мені;
В селищі я жити звикла,
Треба там звикати знов.
Ось що раджу я тобі:
Візьми рівню ти собі.
Маєте у місці звичай –
Це я чула від усіх:
На словах усі вам любі,
Не до серця вам ніхто.
У нас в селищі інакше:
Тут пряма в нас простота:
Як когось полюбим словом,
Він і в серці на весь час!»
Ось чому я і весела,
Чому радісна така:
Бо в селі лишилась жити,
Не дала себе дурить!


Переклад 18.03.2024

2) Оригинал:

Всякой разсуждаетъ какъ всвете бъ жить
анидоумеваетъ какъ зрохомъ бы быть,
что така тоска и жизнь Немила
когда друхъ незритъся лучебъ жиснь лишиться
                Вся то красота.

Я нев своей мочи огнь утушить
Серцемъ я болею да чемъ пособить,
что всегда разлучно и безтебе скучно
лехъче бъ тя незнати нежель такъ страдати
                Всегда по тебе.

Онещастие злое долъголь мя мучишь
очемъ я страдаю то не даешь зрить
Илия одна тебе оданна
что меня мучити темъ ся веселити
                И жиснь лишити

Куда красныя дни тогда бывали
когда мои очи тя невидали
ахъ небыли вскуке и нивкакой муке
какъ цветъ процветали.

Мій переклад:

Будь-який міркує, як у світі жить,
Собі уявляє, як долю приманить,
А яка ж нудьга й немиле життя,
Коли друга не бачу, нехай життя втрачу.
Ось яка краса.

Я не маю сили полум’я згасить,
Серцем я хворію, нема чого зробить,
Бо весь час в розлуці та без тебе в тузі.
Я б тебе не знала, так би не страждала
Завжди по тобі.

О, нещастя зле, як довго мене мучиш,
Від чого страждаю я, бачить не допустиш.
Чи одна я раптом в твою владу дАна,
Що мене картаєш, себе ж розважаєш,
Життя відбираєш.
Які ж мої були дні тоді щасливі,
Доки мої очі тебе не зустріли,
Бо нудьги не знали, мук не відчували,
Мов квіт, розквітали.

Переклад 18.03.2024

3)
Оригинал:
Песня.
<Вариант «Нового песенника»>

Чистой источникъ ты цв;товъ красн;йшiй
И мн; прiятн;е вс;хъ розъ,
Ты изъ кусточковъ и Лилей счастлив;й
Горъ, долинокъ и луговъ,
Да не т;мъ, что струйки въются по земной трав;.

Нимфа при теб; прекрасное лице мыла,
На бережк; сидючи,
Б;лыя ножки въ воду опустила,
Скрасила т;мъ твои ключи.
Тутъ розы устыдились отъ прекрасныхъ ея устъ,
И лилеи наклонились, и вершинки закрылись въ кустъ.

Ахъ! сколько щастливы желты, т; песочки
Выступила та ногой,
Ахъ! сколь предраги и мягки т; травинки,
Кои лежали подъ тобой,
И сл;дочковъ не смывайте, только смойте мн; тоску.
Струйки тихо протекайте по сыпучему песку,

Жалуйтесь тихимъ вы со мной шумочк<о>мъ,
Что не посп;лъ я молвить съ ней,
Н;жно свивайся б;ленькимъ клубочкомъ,
Покажи ему грудей.
Вы пламень погасите, что закрыто въ красот;,
Или нимфу покажите, въ той ясн;йшей доброт;.

[Новый песенник 1791, ч. 2, с. 59–60]

Мій переклад:

Пісня (варіант «Нового пісенника»)


Чисте джерело, ти від квітів гарніше,
Від троянд для мене миліше,
Ти від кущиків і лілей,
Від гір, долинок, лугів щасливіше,
Та не тим, що струйки в’ються земною травою.

Німфа при тобі прекрасне лице мила,
На бережку сидячи,
Білі ніжки до води опустила
Й прикрасила твої ключі.
Тут троянди від прекрасних уст її засоромилися,
І лілеї схилилися, і голівки в кущі укрилися.

Ах! Які ж щасливі ті жовті пісочки,
Що на них ти ступала.
Ах! Які ж любі м’які ті травички,
Що під тобою лежали.
І слідочків її не змивайте, лише змийте мені нудьгу.
Струйки, тихо ви течіть по сипучому піску,

Скаржтесь ви зі мною галасом, та не голосним,
Що ми з нею не говорили.
Ніжно звивайтеся ви клубочком білим,
Мов груди її білі.
Полум’я те, що в красі заховане, ви загасіть,
Або німфу, в доброті, та найяснішій, покажіть.

Переклад 18.03.2024