Я дуже часто запитую себе,
Чому серед усіх я вибрала тебе.
Чи то нас доля вибрала, чи Бог,
Чи небеса дали кохання нам на двох.
Як паралелі з тобою ми зійшлись,
І стали рідними і душі обнялись.
І був не легкий шлях, но ми чекали,
Жили в розлуці надію все плекали.
Промінчик сонця в серці зберегли,
Щоб та розлука не ходила навкруги.
Без поцілунків малювали майбуття,
Щоб зігрівало і любило нас життя.
Ми поглядом торкалися до серця,
Світились очі від кохання-як озерця.
Вже не хотілось запитувать себе,
Чому серед усіх я вибрала тебе!!!
Наше кохання
© Copyright: Людмила Кравченко 4, 2024
Свидетельство о публикации №124010706873
Свидетельство о публикации №124010706873
Рецензии