457. снежное

За окном – белесый вечер.
                Пенит пух до неба ветер.
То ли пиршество мороза,
                то ли празднество зимы.
Зябко холод рукоплещет.
                С каждым часом он похлеще.
Дням приветливым – угроза.
                Взять бы солнышка взаймы!

Завертело, закружило,
                стало всё теперь не мило.
Птицы белые взлетели
                целой стаей – до небес.
И укрыться захотелось
                от того, что снегом било
В окна, в двери... Ах, метели!
                Вам неймётся без чудес!


11.01.2017

св,  кн."Под музыку...",  кн."Авт.пер.6",   ус



------



               СНІЖНИЙ

За вікном – білястий вечір.
                Пінить вітер пух до неба.
Пир це лютій холоднечі,
                а чи торжество зими?
Білі мухи – упівнеба,
                а їй, зимній, так і треба!
Сонячним всім дням – погроза:
                схоплені в полон пітьми.

Завертіло, закрутило,
                стало все тепер не миле.
Крейдяні птахи злетіли
                зграєю аж до небес.
І сховатись захотілось
                від юги, бо снігом било
В вікна, в двері... Ох, несила
                жити взимку без чудес!


28.12.2023

кн."Авт.пер.6",  кн."Невагомість...",  ус