Наш Палеский край

Мы хадзілі па грыбы,
Па лісічкі, маслякі,
Па ігліцы, па імху,
Праз хмызняк і пяшчугу.

Мы палезлі ў гушчары,
Нас кусалі камары,
Павуціна біла ў твар,
Так гартуецца змагар.

Нагавіцы ў асцюках,
Як акацыя ў шыпах,
Дзве падпахі - плямы дзве,
І лісток на галаве.

Тут расліннасць і звяр'ё,
І ламачча, і гальлё,
Ландышаў зялёны рай,
І грыбоў на ўвесь Кітай.

Баравік і асавік -
Сакавік і красавік,
Харашун і прыгажун,
"Дартаньян, дароў!" - "Бонжур!".

Мы напоўнілі кашолкі
І зайшлі ў калгасны сад:
Грушы-яблакі пажоўклі,
Наліліся і вісяць.

Вёску родную, як маці
Бачым удалечыні,
Мы не ўпалі на матрацы,
Як дадому дабрылі,

Мы рыдлёўкаю капалі,
А капалкаю рыхлілі,
Патруілі ўсіх жукоў,
Падаілі ўсіх кароў,

Бо ў кароўніку сям'я:
Конь, карова і цяля,
Каля іх птушыны двор:
Куры, гусі, камбікорм.

Вішня, сліва, алыча,
Кот, сабака і свіння,
Агуркі, бурак, авёс,
Жыць у вёсцы - гэта лёс.

Мы пасеялі, заралі,
Як мурашкі, працавалі,
Грэблі сена, клалі ў стог,
Соліць хлеб не соль, а пот.

Мы закатвалі кампот,
І варэнне на ўвесь год,
Рыбы, фруктаў і грыбоў
Насушылі сем мяшкоў.

Мы умеем аддыхаць,
І паесці, і паспаць;
Лепей жыць без бізуна, -
Есці кашу з казана,

Есці рыбу, дыруны,
Боршч шчаўлёвы і бліны,
Мэдальёны з кабакоў,
Ладкі, сала, малако,

Тут варэнікі, пірог,
Сыр, смятана і тварог,
Поўна чаша цераз край,
Гэта наш Палескі край!

Пяшчуга - Песчанная почва
Гушчары - Густые заросли, "палеские джунгли"
Твар - Лицо
Так гартуецца змагар - Так закаляется боец
Нагавіцы - Штаны
Падпахі - Подмышки
Пляма - Пятно
Ламачча - Валежник
Галлё - Ветки
Баравік - Белый гриб
Асавік - Подосиновик
Сакавік, Красавік - Вообще, март и апрель, но здесь это сочный и красивый гриб
Харашун, Прыгажун - Красавчик
Кашолка - Корзина
Вёска - Деревушка
Рыдлёўка - Лопата
Цяля - Теленок
Лёс - Судьба; удел, призвание
Бізун - Кнут, плеть, в переносном значении - принуждение

***

Ми ходили по гриби -
По лисички, маслюки.
В лісі глиця, мох, пісок,
Гілля, листя і хмизок.

Ми полізли в чагарі,
Нас кусали комарі,
Павутиння б'є в лице -
Але нас не спинить це.

Шаровари в остюках,
Акації в колючках,
Піт тече, усе свербить,
А вгорі - небес блакить.

Тут рослинність й світ тварин,
Тут пейзажі для картин,
І конвалій карнавал,
І грибів на весь кагал.

Повні кошики добра
Ми набрали три відра,
І зайшли в колгоспний сад -
Груші-яблука висять.

Вже на обрії село,
Тут все квітло і росло;
Ми не впали на матраци,
Бо велика купа праці!

Ми орали і саджали,
І посіяли, й пожали,
Потруїли всіх жуків,
Подоїли всіх корів,

У хліву живе сім'я:
Кінь, корова і теля,
Коло них кролі й птахи:
Кури, гуси, індики.

Вишня, слива, абрикос,
Кнур, свиня і опорос,
Кіт, собака, буряки,
У селі нам залюбки!

Ми є горді жниварі -
Ми зібрали врожаї,
Склали сіно до копиць
І в стогах воно стоїть.

Ось квасоля і горох,
І варення повен льох,
Риби, фруктів і грибів
Насушили сім мішків.

Ми вмієм відпочивати -
І поїсти, і поспати;
Краще жить без батога,
Їсти з медом пирога,

Зі сметаною борщище,
Варенище й дерунище,
І налисників миски,
Сала з пром'яском шматки,

Сиру й масла досхочу,
А порічок - не злічу!
Поле, річка, зелен гай -
Це є наш Поліський край!