Гр. Алексей Константинович Толстой Бунт в Ватикане

БУНТ У ВАТИКАНІ
Збунтувалися кастрати,
Входять у палац до Папы
«Чом усі ми не жонати,
За що нам халепа?!»

Папа мовить їм: «Небоги,
Ватікан не синагога;
Не боїтеся чи Бога?
Геть с мого порога!»

Йому ті: «Тобі до ладу,
Ти живеш у прохолоді,
А ось нам одна негода,
Прикро та і годі.

Ти живеш собі із волі,
Вже натер  там аж мозолі,
Але нам чи є такоє
В нашій гіркій долі?

Говорить їм Папа : «Діти,
Було перш вам подивитись,
Втраченого не зробити -
Треба вам терпіти!

Шкода вашої цій втрати;
Мабуть, я заради плати,
Накажу із  кращей вати
Вставити всім латки!»

Ті до нього: «На що  вата?
Це придатне для халату!
Не м'яка, а жестковата
Річ, що нам придатна.

Папа: «Рай дам необмежено,
Буде кожному сужена,
Тіста два пуди напевно -
Вага  то шалена».

Ті до нього: «Що нам в тесті,      
Будь його пудів хоч двісті,
З нього не виробиш ці снасті
Дівчині для щастя».

«Ех, нелегка вже пристала,-
Гукнув Папа з п'єдесталу,—
Якщо з воза щось упало,
Запиши: пропало!»

«Ція річ,— додав ще Папа,—
Пропади хоч у Пріапа,
Нема в світі  Ескулапа,
Це ж не бріл, однак-то.

Та й що ви із глузду сіли?
Жити б вам в моїй капелі,
Під начальством Антонеллі,
Де кантатні трелі!»

«Ні,— відповідають кастрати,—
Пий ти роз-такий дев'ятий,
Ми вже стали сипуваті,
Співаючи кантати!

Чи бажаєш зради діва,
Проспівати  „Casta diva“?
Та не грубо, а пискливо,
Тонко особливо!»

Залякався Папа: «Діти,
Нафік мені так співати?
Та й як мені розуміти
Ці поради звідті?»

Ті:  «Проста ото наука,
В цьому ми тобі порука,
Чикнув раз, і вся тут штука
Ось і бритва! Хутко!»

Папа ж думає: «Оно-де
Було б навіть не по моді
Щигати в середньом роді!»
Шле за Де-Мероде.

Де-Мероде весь озброєн,
З королем готов до бою,
Займався   попід  горою
Папською піхтурою:

Все в підрясниках шовкових,
Ранці їх зі шкурок нових,
Шишок повні ялинових,
Сам в панчохах фіалкових.

Підбігає Венераті:
«Вам,— кричить він, - не до раті!
Хочуть зовсім там Кастрати
Папу  оскопляти!»

Досвідчений у ратному строю,
Де-Мерод зігнувсь дугою,
Бачить, справа пахне гноєм,
Мовить: «Слово яке твоє?»

Каже знову Венераті:
«Вам,— кричить він, - не до раті!
Хочуть зовсім там Кастрати
Папу  оскопляти!»

Знов почувши цію  фразу,
Де-Мерод збагнув відразу,
Каже: «Воно, може, бути сказу,
Слухати всім разом!»

Затрубили разом труби,
В війську спалахнув жар суто,
Так і дивляться, кому би
Дать мушкетом в зуби?

Де-Мероде у трикутці,
У рясі щойно як з крамниці
Всіх щастить їх з колісниці
До Паповськоі осідці.

Увійшли туди солдати,
Враз злякалися кастрати,
Говорять: «Ми щіро раді
Співати без плати!»

Добрий Папа вже на волі
Знову дбає про народ він
А кастратам Де-Меродін
Мовить у цьому роді:

«Постривайте  ж лиходії!
Всех  повішу я за … !!
Папа ж с того червоніє
«Треба буть ввічливей.»

(Варіант для жінок:
«Будь-який, хто в бунт замішан,
Заслужив бути повішен!»
Папа же промовив втішен:
«Я один безгрішен!»

Ось скінчився лихий сором,
Знову колишній  декорум,
І пищать кастрати хором
Свій ad finem seculorum!..