Кроїли зорі на льоту край небовиду..
Котився Місяць по руці. Щезав - без сліду.
Чумацького шляху покров - яснив дорогу.
Сліпа довіра і любов - дарунки Бога?
Земного щастя стогін вщух - мов спів цикади.
І вгамувалося єство під зорепадом...
Пугач застерігав - лишай, путь для відходу.
Крилатий мандріівник, вдивись - в тобі свобода!
Упало яблуко. Як грім, скотилось в трави.
В них вранці роси мерехтітимуть лукаво...
Скрипів щораз Великий Віз. В обіймах Феба -
Кроїли зорі мовчазний, блідий край неба.
Феб - бог Сонця.
Вільний поетичний переклад власного вірша "Кроили звёзды".
http://stihi.ru/2015/08/17/2425
Пiд зоряним небом
© Copyright: Вера Свистун, 2023
Свидетельство о публикации №123033103222
Свидетельство о публикации №123033103222
Рецензии
