Самотня Гармонь
Знов завмерло усе до світанку:
Не риплять двери, згаснув вогонь.
Тільки чутно, як десь поза ґанку
Ця самотня блукає гармонь.
То піде на поля поза хати,
То назад починає блукать,
Наче в темряві мусить шукати,
Та не може ніяк відшукать.
Віє з поля нічна прохолода,
З яблунь квіт опадає сухий.
Ти ім‘я назови тої вроди,
Ти зізнайся, казак молодий.
Може, радість твоя вже близенько
Та не знає, її чи ти ждеш.
Що ж блукаєш всю нічь удаленько,
Дівкам що ж відпочить не даєш?
Борис Мокроусов Одинокая гармонь по украински
© Copyright: Николай Андреевич Гардба, 2023
Свидетельство о публикации №123031000952
Свидетельство о публикации №123031000952
Рецензии