Він безсоромно стукотів
В зачинені вікно і двері.
І звідки невгамовний гнів?
Просився грізно на вечерю?
Що, не чекала? Усміхнись!
Ще й запевняв, що буде другом!
Закрив собою даль і вись...
І голова - ходила кругом.
Ні! Я не вийду ні на мить,
Щоб не зіткнутись ніс до носу.
Хай діалогу рветься нить...
В ніч закохайся чорнокосу!
Зарозумілий водолій,
Не будь останнім, Ливню мій.
Вільний поетичний переклад власного вірша "Страсти по..."
http://stihi.ru/2016/09/12/2223
Пристрастi по...
© Copyright: Вера Свистун, 2023
Свидетельство о публикации №123020902049
Свидетельство о публикации №123020902049
Рецензии
