Гладінь озерна сліпить очі.
Трава сріблиться в ній пророче -
Нам остудила босі ноги,
Турбот немає і тривоги...
Рибачать чаплі. День. Задуха.
Сережки-вишеньки на вухах.
Знімаєш ніжно їх губами -
Немає відстані між нами.
Чай під горіхом. Ніч. Стожари
І ще незвіданого чари...
А потім, вкотре, вдвох по росам!
Таке дозволено дорослим?
Був ранок безнадійно мокрим.
І мій, нечутний майже, окрик,
Застиг у горлі несвідомо...
А ти - глухий і незнайомий.
Стожари - зоряне скупчення.
Вільний поетичний переклад власного вірша "Недоверие".
http://stihi.ru/2015/06/19/1877
Недовiра
© Copyright: Вера Свистун, 2023
Свидетельство о публикации №123012003602
Свидетельство о публикации №123012003602
Рецензии
