Жанна Дарк. Часть 3

«Жанна Дарк. Частина ІІІ»

Карл VII був син подружжя
Карла VI й Ізабели Баварської,
Король королеві став осоружний,
Їхній шлюб для публіки тримався.

Аж де не взявся Генрі V
І погромив французів,
Від Азенкуру п'ятами
Ті накивати мусять.

Карл VI тоді підписав
У Труа такий документ,
Що Франція тепер васал,
А Англія - сюзерен.

Подейкують, що його рукою
Водила його дружина,
Й він не розумів, що коїв,
Був у стані божевілля.

Хай там як, а Карл VII
Позбавлявся спадкоємства,
Та мине ще десять років,
Перш ніж право це воскресне.

Завдяки чудовій Жанні
Стала Франція на ноги,
А король її невдячний
Удостоївся корони.

Пані Жанна була бранка
Герцога Бургундського,
Її полонили в травні
Й тримали в заручницях.

Герцог скарб не поспішає
Продавати англійцям,
Але Карл VII зволікає
Й не пропонує викуп.

Відомо, що час - це гроші,
І англійці пропонують
Герцогу призи хороші,
Герцогу це імпонує.

Де в цей час була корона?
Що в цей час робив народ?
Корона сиділа вдома,
А народ садив город.

Карлу шкода було грошей?
Нам це важко зрозуміти.
Та за Жанну було можна
Віддати всі гроші світу!

Француз продав її, як рабиню,
Кинувши в пазурі британців,
Поки Франція мовчала, як рибина,
А король не поворухнув пальцем.

Жанну судитиме церква, -
Для англійців принципово
Не зробити з неї жертву,
А навпаки, спотворити

Її причини і мотиви,
Перетворити судове засідання
На сеанс екзорцизму
(Як ток-шоу на «Інтері»)

Кар'єристу П'єру Кошону
Обіцяли посаду єпископа,
Якби він Жанну показово
У залі суду висміяв.

Тримали Жанну у в'язниці,
Їй не давали адвоката;
В суді присяжних люди ниці -
Агенти головного ката.

Вони не розуміли Жанну,
Не розуміли її пожертви,
Зовні виявляли пошану,
Насправді ж - ладні були зжерти.

В кожному питанні пастку
Готували ці чорти,
Жанна ж не носила маску,
І без зайвої води

Відповідала їм просто,
І дотепно, і кмітливо,
І словом, як лезом гострим,
Шматувала їх сміливо.

Поряд з цим бездоганним створінням
Розцяцькована буржуазія
Теж виглядала жалюгідно,
І огидно, і безсило.

Уся абсурдність їхніх правил,
Уся безглуздість цих обрядів
В її присутності з'являлись
У вигляді слона в кімнаті.

Паразитичне існування
Цих лицемірів-дармоїдів
Поряд з Жанною аж випирало,
І проявлялося щомиті.

Чому король покинув Жанну?
Бо він боявся її слави.
Чому народ покинув Жанну?
Мабуть, у нього були справи.

Бо він спішив нагодувати
Тих дармоїдів-паразитів,
Які не звикли працювати,
Але як свині у кориті,

Купалися в бюджетних коштах
І все життя байдикували.
Народ був тихий і побожний,
Експлуатація тривала.

Три довгі місяці тривали
Одні й ті самі запитання,
Три довгі місяці тримали
Нещасну бранку у підвалі.

Усе цвіло, усе буяло
В полі і в саду,
Але пташку упіймали
В клітку кам'яну.

Жанну вочевидь втомили
Ці засідання морально,
Та вона трималась гідно
Попри грубощі й цькування.

Ці акули кров відчули,
І дзижчали, наче оси,
Судді етикет забули
Й перейшли вже на погрози:

«Якщо ти не скоришся Церкві,
То станеш єретичкою -
Тебе прив'яжуть до жердки,
Й підпалять, наче свічку.»

Жанну це не налякало,
І вона сказала твердо:
«Я усе вже вам сказала,
Що могла.» («Яка уперта!»)

«Решта - це не ваша справа,
Це моя розмова з Богом.
Розкладіть хоч тут багаття -
Не скажу про це нічого!»

«Єретичка!» «Божевільна!» -
Загуділи ці комахи;
Жанна сиділа спокійно,
Не звертаючи уваги.

Та Кошон ще не здавався;
Жанну повели в катівню
Й показали їй знаряддя
Для тортур у цій будівлі.

Жанна тільки посміхнулась
І сказала, що зізнання,
Отримане на тортурах,
Виїденого яйця не варте.

На неї тиснули постійно,
Кошон агентів відсилав,
Що не давали їй спокійно
Поспати після незручних лав.

Жанну вивели безсилу
Й невиспану до багаття -
Вона спати так хотіла,
Що підписує зізнання.

Зрештою, ця тяганина
Не могла тривати вічно -
Нашу Жанну засудили
На ув'язнення довічне.

Їй інкримінують злочини:
Єресь, ідолопоклонство,
Носіння чоловічого одягу,
Зневагу до церкви й відьомство.

Жанна вже була змирилась,
Та Кошону цього мало,
Знов агенти його впливу
Бідну Жанну дратували.

У неї вбрання жіноче
Поцупили і підклали
Їй чоловічій одяг,
Поки Жанна тихо спала.

Це була нова підстава
Для тих самих звинувачень,
Інквізиція не знала
Жалю. А Кошон - тим паче.

Жанна чує смертний вирок
І розбиваються надії
Об Кошона, цього виродка,
Як об скелю хвилі.

У Руані, як у Львові,
Є так звана площа Ринок,
Тут проводять дні святкові,
Де-не-де цвіте барвінок.

Пес Кудлай з ордою бліх
Зранку вештався по ринку,
А ворона свій горіх
Розбивала об бруківку.

Публіка прийшла на страту,
Дехто з Жанни глузував,
Хтось прийшов пореготати,
І, як мавпа, реготав.

Але з часом ці руанці
Стали співчувати Жанні, -
Цій нескореній селянці
У хвилини невблаганні.

Жанну вивів кат на сцену,
Наче свою наречену.
А король десь забарився...
Де Ла Гір був з товариством?

Ні! Немає порятунку!
Як же сталось так, панове?
Так жорстоко й дуже сумно,
Й не зробили ви нічого...

Кат у масці закидає
В хмиззя смолоскип;
Жанна молитви читає,
Людям дають хліб.

Вона дивиться у небо
І кличе: «Ісусе!»
На цьому наша поема
Закінчитись мусить.

Така історія печальна -
Трагічна, але повчальна.
Нехай живе на небесах
І в кожнім серці Жанна Дарк!


Головне джерело - це "Жанна Дарк" Марка Твена в перекладі українською мовою Тамари Горіха Зерня, також автор дивився одноіменний фільм Люка Бессона з Мілою Йовович у ролі Жанни