А. Вертинский Прощальный ужин по украински
Немов царевич бранець,
ТихИй,задумливий, блідИй,
Закоханий безо нАдій .
НаспІв сьогодні теж хворИй,
ЛедвЕ звучить,як агнець.
Він і примхливий, і ніжнИй
Холодний і розлюченИй.
Сьогодні наш останній день
У моря в ресторані.
Тінь на терасі вкрила все,
Горять вогні у тумані.
Відлив ліниво тчить по дну
Мерёжні пінні в‘язки.
Ми запросили німоту
ПовічерИти разом.
ДякУю -дарували Ви
Таємні побачення,
Всі незабутні ті слови,
Палаючі визнання.
Вони яскраві, як вогні,
Горять в моїй негоді;
За золоті дякУю дні
Краденой насолоди.
Вам за кохання дякуЮ,
НагАдуюче муку,
За те, що дали ізнову
Звідати біль розлуки,
За владу солодко п‘янУ
Од чарівного тіла.
За пристрасть у житті одну,
Що нас обох зігріла.
Я піднімаю свій келих
За неминучість зміни.
За Ваші нові всі шляхи
І нові зради ними.
Не заздрю зовсім я тому,
Хто Вас чека, сумуя.
За поворот Ваш ко цьомУ,
Свій кухоль мовчки п'ю я
Я знаю, зовсім я не той,
Хто промінь щастя ввірить.
Він, мабуть, той. Чекає тож
Поки скінчИм вечерю.
Я знаю, навіть кораблям
Так необхідна пристань.
Але, на жаль, на жаль, не нам -
ВолоцюгАм, артистам…
Свидетельство о публикации №122120400385