Жить поэзией рад

Я дорогой злодейской
           не взошёл на Парнас.
Верной службой армейской
                свою Родину спас.

От Москвы до околиц
           я пройти ещё рад,
Если встречу поклонниц,
           как лет двадцать назад.

Чтоб от злобы седея,
           тараторил народ:
«Посмотри на Сергея,
           с новой бабой идёт!!!»

 А  она ледяная
           Тихо жмётся ко мне,
И цепочка святая
           серебрится во тьме.

И средь злого неверья
           стародавних времён –
Нам ветвями деревья
           Отбивают поклон.

Но в мирской круговерти,
           в отрицанье обид,
Вы в поэзию верьте,
           Что над нами парит.

 Виноватым - злословлю,
           но не я виноват,
  Что с безумной любовью
             жить поэзией рад.

 ***
 
Я дарагой злачыннай
          На Парнас не ўзышоў,
Дакладнай службай армейскай
                сваю справу знайшоў.

Ад Масквы да ваколіц
           я прайсці яшчэ рад,
Калі сустрэчу прыхільніц,
           як гадоў дваццаць назад.

Каб ад злосці сівея,
           лапатаў народ абы дзе:
"Паглядзі на Сяргея,
           з новай бабай ідзе!!!"

 А яна ледзяная
           Ціха ціснецца да мяне,
І ланцужок святая
           серабрыцца ў вакне.

 Сярод злога невер'я
           Старадаўні той звон-
Нам галінамі дрэваў
           Адбіваюць паклон.

Але ў мірскім колазвароце,
           у адмаўленне крыўд,
Вы ў паэзію верце,
           Што над намі парыць.

 Вінаватым - зласлоўлю,
           але не я вінаваты,
  Што з вар'яцкай любоў’ю
             жыць паэзіяй рады.

     Перевёл Максим Троянович


Рецензии