Птахолов. Е. Багрицький

Ось іде веселий Дідель
Є клюка та птах у торбі,
Через Гарц та поміж ліссю,
Вздовж по рейнських берегах -
Марто, Марто, витри сльози,
То даремні хвилювання,
Якщо він на полюванні
Посміхається зрідка

Важка справа птахолова:
Треба знати звички птаха,
Пам'ятати час міграцій,
Усілякий посвист вміть,
Хоч мандруює він шляхами
Та ночує під парканом,
Дідель завжди є веселий,
Птаха зловить в одну мить

З бузини лунає пісня,
То співає соловейко,
На сосні почув синицю,
Зяблика із берізок
Вийме Дідель із торбинки,
З особливої торбинки,
Три манки, щоб кожній птиці
Присвятити свій манок

Як дмухне в манок бузинний,
Задзвенить манок бузинний,
Із бузинної криївки
Відгукнуться солов'ї
Як дмухне в манок сосновий,
Засвищить манок сосновий,
Розсипатимуть синиці
Бубонцями із сосни

Дідель свою справу знає
Із торбинки витягає
Найлегкіший, найдзвнкіший
Свій березовий манок
Перевіре, налаштує,
Пильно, лагідно продує,
Враз берізка заспіває
Гучним подихом його

І почувши спів, як голос
Дуже схожий на пташиний,
На берізці понад шляхом
Зяблик гуркіт видає
За путівцем - став у рясці ,
Гуркіт воза там нечутний,
Дизель зробить певний задум,
Розкладе сильце своє

Перед ним, зелений знизу,
Синій та блакитний зверху,
Світ здіймається, як птаха
Свище,  дзвоном надиха,
Ось іде веселий Дидель,
Є клюка так птах у торбі,
Через Гарц та поміж ліссю,
Вздовж по рейнських берегах -

По Тюрінгії дубовій,          
По Саксонії сосновій,         
По Вестфалії бузинній
Чи Баварієй блука,
Марто, Марто, витри сльози,
То даремні хвилювання,
Якщо він на полюванні
Посміхається зрідка.
04.10.22


Оригинал:
Птицелов. Эдуард Багрицкий.


(Так идет веселый Дидель
С палкой, птицей и котомкой
Через Гарц, поросший лесом,
Вдоль по рейнским берегам –
По Тюрингии дубовой,
По Саксонии сосновой,
По Вестфалии бузинной,
По Баварии Хмельной.
Марта, Марта, надо ль плакать,
Если Дидель ходит в поле,
Если Дидель свищет птицам
И смеется невзначай?)

Трудно дело птицелова:
Заучи повадки птичьи.
Помни время перелетов,
Разным посвистом свисти.
Но, шатаясь по дорогам,
Под заборами ночуя,
Дидель весел, Дидель может
Песни петь и птиц ловить.

В бузине, сырой и круглой,
Соловей ударил дудкой,
На сосне звенят синицы,
На березе зяблик бьет.
И вытаскивает Дидель
Из котомки заповедной
Три манка – и каждой птице
Посвящает он манок.

Дунет он в манок бузинный,
И звенит манок бузинный, –
Из бузинного прикрытья
Отвечает соловей.
Дунет он в манок сосновый.
И свистит манок сосновый, –
На сосне в ответ синицы
Рассыпают бубенцы.

И вытаскивает Дидель
Из котомки заповедной
Самый легкий, самый звонкий
Свой березовый манок.
Он лады проверит нежно,
Щель певучую продует, –
Громким голосом береза
Под дыханьем запоет.

И, заслышав этот голос,
Голос дерева и птицы,
На березе придорожной
Зяблик загремит в ответ.
За проселочной дорогой,
Где затих тележный грохот,
Над прудом, покрытым ряской,
Дидель сети разложил.

И пред ним – зеленый снизу.
Голубой и синий сверху –
Мир встает огромной птицей,
Свищет, щелкает, звенит.
Так идет веселый Дидель
С палкой, птицей и котомкой
Через Гарц, поросший лесом,
Вдоль по рейнским берегам.

По Тюрингии дубовой,
По Саксонии сосновой,
По Вестфалии бузинной,
По Баварии Хмельной.
Марта, Марта, надо ль плакать,
Если Дидель ходит в поле,
Если Дидель свищет птицам
И смеется невзначай?
1980 г.