О том, кто с нею был Высоцкого по украински

Згадав, як я не пив не їв,                Як в неї погляд свій встромив,
Погляд дітини, погляд дітини…
А той, що з нею тоді був,
Сказав, щоб я іі забув,
Сказав,щоб я іі забув
І миттю згинув.

А той, що з нею тоді був,
Сказав, щоб я іі забув,
Сказав, щоб я іі забув
І миттю згинув.

І той, що з нею тоді був,
Загрозою  аж натякнув.
Я пам‘ятаю, бо був неп‘яний.
Коли ж піти я  вирушів,
Вона сказала: «Залишись»
Вона сказала: «Залишись
Аж до світання!»

Коли ж піти я  вирушив,
Вона сказала: «Залишись»,
Вона сказала: «Залишись
Аж до світання!»

А той, що з нею тоді був,
МенЕ буцІмто не забув,
І раптом в осінь, і раптом в осінь,
Іду з дружком - дивлюсь: стоять,
Немовби вийшли на парад,
Немовби вийшли на парад,
Наличив вісімь

Іду з дружком - дивлюсь: стоять,
Немовби вийшли на парад,
Немовби вийшли на парад,
Наличив вісімь.

Я фініку мав, іі вийнЯв,
Життя б задарма не віддав.
Тримай халепу, тримай халепу.
Дарма навищо гинути,
Йіх вдарив першим я тоді,
Йіх вдарив першим я тоді.
Так було треба.

Дарма навищо гинути,
Йіх вдарив першим я тоді,
Йіх вдарив першим я тоді.
Так було треба.

А той, що з нею тоді був,
Усе  заздалегідь передчув,
Бувалий, звістно, бувалий звістно.
Мене за плечі схопив  хтось,
Валюха  вигукнув: «Атас»,
Валюха  вигукнув: «Атас».
Тож було пізно.

Менее за плечі схопив  хтось,
Валюха  вигукнув «Атас»
Валюха  вигукнув «Атас»
Тож було пізно.

Бід сілуєт, новий сюжет:
В‘язниця має лазарет,
Я там валявся,
Я там валявся.
І різав лікар вверх-униз,
Казавши « Друже мій, кріпись!»
Казавши « Друже мій, кріпись».
Я намагався.

І різав лікар вверх-униз,
Казавши « Друже мій, кріпись!»
Казавши « Друже мій, кріпись».
Я намагався.

Розлука пронеслася вміть.
Вона із іншім стала жить.
Я вибачаю, я вибачаю.
Ту зраду звісно я забув,
А того, що із нею був,
А того, що із нею був,
Я не прощаю.

Ту зраду звісно я забув,
А того, що із нею був,
А того, що із нею був,
Зустріти маю…