Я кожен день живу, немов в останн...

Лечу до тебе, милая голубко,
Розповісти про те, як я живу:
Гарячої душі моєї шубка
Порвалася на шмаття, від жаху.

Мене вона вже більш не зігріває,
Не манить за собою в майбуття -
Ще й не таке у розпачі буває,
Та все ж сприймаю я своє життя,

Як подарунок Неба, виклик долі.
Я кожен день живу, немов в останнє.
Долаю перешкоди всі поволі
У каяттях, з думками в запитаннях:

Чом щастя заблукало у дорозі?
Чом ти пішла у вічність повесні?
Сьогодні ми зустрітися не взмозі,
Але ти потайки приходиш у ві сні.

І Янголом мене оберігаєш -
Я відчуваю ніжності тепло.
Тепер за двох, з любов'ю жити маю,
На ниві світла, сіючи добро.


Рецензии