Sir Walter Scott NORA S VOW Укр

Sir Walter Scott NORA’S VOW Укр. переказ

Оригінал:

Sir Walter Scott

NORA’S VOW

(From the Gaelic)

Hear what Highland Nora said, —
‘The Earlie’s son I will not wed,
Should all the race of nature die,
And none be left but he and I.
For all the gold, for all the gear,
And all the lands both far and near
That ever valour lost or won,
I would not wed the Earlie’s son’.
‘A maiden’s vows,’ old Callum spoke,
‘Are lightly made and lightly broke;
The heather on the mountain’s height
Begins to bloom in purple light;
The frost-wind soon shall sweep away
That lustre deep from glen and brae;
Yet Nora, ere its bloom be gone,
May blithely wed the Earlie’s son.’
‘The swan,’ she said, ‘the lake’s clear breast
May barter for the eagle’s nest;
The Awe’s fierce stream may backward turn,
Ben-Cruaichan fall, and crush Kilchurn;
Our kilted clans, when blood is high,
Before their foes may turn and fly;
But I, were all these marvels done,
Would never wed the Earlie’s son. ‘
Still in the water-lily’s shade
Her wonted nest the wild-swan made;
Ben-Cruaichan stands as fast as ever,
Still downward foams the Awe’s fierce river;
To shun the clash of foeman’s steel
No Highland brogue has turn’d the heel;
But Nora’s heart is lost and won,
— She’s wedded to the Earlie’s son!

First published in 1820.


Мій переказ:


Дівочі присяги

(з сера Вальтера Скотта)

Ой хвалилась панночка цнотлива:
«Я за сина княжого не вийду, —
хоч би навіть цілий світ здригнувся,
людський рід, крім нас обох, минувся;
хоч убори пишні обіцяв би,
хоч великі землі звоював би,
дарував би діамантів скриньку, —
він мене не матиме за жінку!»

Дід старий із панночки кепкує:
«Як завжди, дівчисько вередує.
Ліловіють вересові квіти —
нам недовго з їх краси радіти.
Скоро вітер з Півночі повіє —
вересову розкіш з гір розвіє.
Може, будуть квіти ще пишатись,
як поїде з княжим сином братись!»

«Ні! Хіба що лебідь з вод озерних
до гнізда шуліки літ поверне;
бистрі ріки рушать в бік зворотній,
гори тріснуть і впадуть в безодню;
лицарі, що остраху не знають,
з сутички п’ятами накивають!
Як усі дива ці справді будуть,
і тоді не стану з ним до шлюбу».

Лебідь тихих вод ще не покинув,
із домівки інде не полинув;
ріки так біжать, як прямували,
гори так стоять, як і стояли;
ворог наших лицарів боїться —
жоден з них у битві не зганьбиться, —
та присягу панночка зламала:
княжичеві за дружину стала.


Переклад 29.12.2013.