Владимир Маяковский. Хорошо. Рус. Бел

(отрывок)
5
Звякая
шпорами
довоенной выковки,
аксельбантами
увешанные до пупов,
говорили-
адъютант
(в «Селекте» на Лиговке)
и штанс-капитан
Попов.
«Господин адъютант,
не возражайте,
не дам,-
скажите,
чего еще
поджидаем мы?
Россию
жиды
продают жидам,
и кадровое
офицерство
уже под жидами!
Вы, конешно,
профессор,
либерал,
но казачество,
пожалуйста,
оставьте в покое.
Например,
мое положенье беря,
это…
черт его знает, что это такое!
Сегодня с денщиком:
ору ему
-эй,
наваксь
щиблетину,
чтоб видеть рыло в ней!-
И конешно-
к матушке,
а он м е н я
к м о е й,
к матушке,
к свет
к Елизавете Кирилловне!»
«Нет,
я не за монархию
с коронами,
с орлами,
НО
для социализма
нужен базис.
Сначала демократия,
потом
парламент.
Культура нужна.
А мы-
Азия-с!
Я даже-
социалист.
Но не граблю,
не жгу.
Разве можно сразу?
Конешно, нет!
Постепенно,
понемногу,
по вершочку,
по шажку,
сегодня,
завтра,
через двадцать лет.
А эти?
От Вильгельма кресты да ленты.
В Берлине
выходили
с билетом перронным.
Деньги
штаба-
шпионы и агенты.
В Кресты бы
тех,
кто ездит в пломбированном!»
«С этим согласен,
это конешно,
этой сволочи
мало повешено».
«Ленина,
который
смуту сеет,
председателем,
што ли,
совета министров?
Что ты?!
Рехнулась, старушка Рассея?
Касторки прими!
Поправьсь!
Выздоровь!

5
Бразгаючы
шпорамі
даваеннай выкаўкі
аксельбантамі
абчэпленыя да пупаў,
казалі-
ад'ютант
(у «Селекте» на Лігаўцы)
і штанс-капітан
Папоў.
«Спадар ад'ютант,
не пярэчце,
не дам,-
скажыце,
чаго яшчэ
чакаем мы?
Расію
жыды
прадаюць жыдам,
і кадравае
афіцэрства
ўжо пад жыдамі!
Вы, вядома,
прафесар,
ліберал,
але казацтва,
калі ласка,
пакіньце ў супакоі.
Напрыклад,
маё становішча беручы,
гэта…
халера яго ведае, што гэта такое!
Сёння з дзяншчыком:
гарлапаню яму
-гэй,
наваксуй
шчыблеціну
каб бачыць лыч у ёй!-
І вядома
да матухны,
а ён м я н е
ды і пры ё й,
да матухны,
да свет
да Лізаветы Кірылаўне!»
«Не,
я не за манархію
з каронамі,
з арламі,
АЛЕ
для сацыялізму
патрэбен базіс.
Спачатку дэмакратыя,
потым
парламент.
Культура патрэбна.
А мы-
Азія-з!
Я нават-
сацыяліст.
Але не рабую,
не палю.
Хіба можна адразу?
Вядома, не!
Паступова,
патроху,
па вяршочку,
па крочку,
сёння,
заўтра,
праз дваццаць гадоў.
А гэтыя?
Ад Вільгельма крыжы ды стужкі.
У Берліне
выходзілі
з квітком перонным.
Грошы
штаба-
шпіёны і агенты.
У Крыжы б
тых,
хто ездзіць у пламбаваным!»
«З гэтым згодзен,
гэта вядома,
гэтай набрыдзі
мала павешана».
«Леніна,
які
смуту сее,
старшынёй,
ці што,
рады міністраў?
Што ты?!
Здурнела, бабулька Расея?
Рыцыны прымі!
Ачуняй!
Кінь хварэць!


Рецензии