Ю. Дараган. Спiваэ юний сiчовик

Младой горланит сечевик,
Поёт ночною вольной птицей,
Сам знаешь, счастие таится
В сверканьи сабель или пик.

Подсолнух голову склонил,
Гляди, татарин узкоокий,
В зелёном море словно окунь,
Нырнув, притих среди могил.

Ты напеваешь про Стамбул,
Про корабли, людей в неволе,
Что просыпались в бурном море,
Когда родной им ветер дул.

И слёзы их душили горько,
И таял золотой туман...

Ой, ты гляди, что бы аркан
Твоё, певец, не стиснул горло.
*

Співає  юний  січовик.
Нічного  степу  вільний  пташе,
Сам  знаєш,  пишне  щастя  наше
На  вістрії  шабель  та  пік.
Ой,  сонях  виб’ють  до  ноги...
Дивись,  татарин  вузькоокий
В  зеленій  хвилі,  ніби  окунь,
Пірнув  і  стежить  з-за  могил.
А  ти  співаєш  про  Стамбул,
Про  байдаки  та  бідних  бранців,
Що  з  зойком  прокидались  вранці,
І  з  України  вітер  дув,
І  тужно,  тужно  сльози  сьорбав
І  танув  золотий  туман...
Ой,  стисне  пристрасно  аркан
Твоє,  твоє  співуче  горло.
* 
Подєбради, 16.ІХ.1924