М. Вороной. Слово

Марк Вороной.
(1904-1937)

Слово.

Настали ночи, тёмны и глубОки,
В сырой тиши склоняются сады,
И  падают в объятия воды,
Листва и звёзды, все земные сроки.

Шагов не слышно, смутные дороги,
В безвидной мгле теряются следы...
А по над вами хутора, гурты,
И чудится господний взор стоокий.

Так жизнь минутно проживём совсем,
Калейдоскоп привычных наших тем,

Разбрызжется в сокрытой тайне ночи,
Останутся лишь тысячи разлук:

В прощальной нежности не дремлющие очи,
И Слово, что родилось в счастье мук.
*
СЛОВО.

Настали  ночі  темні  і  глибокі,
і  в  тиші  вогкій  туляться  сади.
Спадають  німо  в  течію  води
і  листя,  і  зірки  мільйони  років.

Куди  у  тьмі  не  йди,  не  чутно  кроків,
в  таємній  тиші  губляться  сліди...
А  десь  над  вами,  села  і  городи,
підводиться  Господень  зір  стоокий.

Так  ми  життя  хвилинне  проживем,
калейдоскоп  одвічних  наших  тем
розіб'ється  об  чорну  тайну  ночі.

Одно  лишає  нам  хаос  розлук:
в  широкій  ніжності  відкриті  очі
і  Слово,  роджене  з  блаженних  мук.

1926 г.